16
Структура розподілу змінюється і створюються окремі групи навколо продуктів
та окремих менеджерів. Але тут також постає проблема, тому що чим більше
керівників підрозділів, тим складніше правлінню координувати всі підрозділи,
які працюють незалежно. Існує ризик кризи управління. Іноді керівники
підрозділів занадто фокусуються на роботі та цілях свого відділу, які не
співпадають з рухом усієї компанії, що може призвести до розпаду організації.
На етапі стандартизації більше уваги приділяється координації між
різними підрозділами, довгостроковому плануванню та створенню
продуктивних груп. Існує проблема на цьому етапі, коли відділи кадрів мають
надто велику владу, а керівники інших підрозділів - занадто мало можливостей,
таким чином, виникає адміністративна криза, тобто ситуація, коли правила
зробили компанію занадто негнучкою і жорсткою. [20]
Наступним етапом стає стадія співпраці, в якій зростання відбувається за
рахунок націленої співпраці між лінійними та штатними відділами, що створює
розпад ієрархічних форм координації, таких як матрична структура або проєктна
організація. Ця фаза характеризується значним взаємним контактом між
працівниками через всі види консультаційних груп; формалізація та
стандартизація при цьому зменшуються.
На етапі, коли контроль та розвиток послаблюються, організації, для
уникнення занепаду, необхідно шукати зовнішні можливості розвитку,
створювати зовнішні альянси чи налагоджувати зовнішню співпрацю. Далі
компанія має багато варіантів розвитку, при ефективному ж керівництві вона
пройде через кризу ідентичності та залишиться на плаву.
Модель життєвого циклу Грейнера (див. Табл. 1.5) може бути ефективним
інструментом організацій для подолання криз, які виникають на різних етапах,
оскільки їх можна буде передбачити і заздалегідь підготуватися. Грейнер вважає,
що такі кризи не є негативним явищем, адже вони можуть розглядатися як спосіб
виведення компанії із стану застою, спровокувати розвиток, допомогти
зрозуміти, які зміни мають бути внесені та яка стратегія має бути обрана. [20]
Науковці Д.Міллер і П.Фрізен, базуючись на змінах ситуації, самої